avatar

Таємниця хтивості. Як підвищити лібідо?

в блог Чоловік та жінка
+1
Таємниця хтивості. Як підвищити лібідо?

До Зигмунда Фрейда це почуття іменували несхвально — «хіть». Ну і посудіть: чи могли жінки просити лікарів поліпшити їм хтивість, якщо воно ненароком знижувалось? Геніального психіатра слід дякувати вже за те, що він ввів у науковий лексикон термін «лібідо».
Читати далі
avatar

Відкриття ресурсу libido

в особистий блог
+3
Ми відкрилися. Я думав що наш проект/блог/клуб/портал/коммуніті буде закритий, але так як нам потрібна цільова аудиторія для участі в голосуванні я вирішив зробити ресурс найближчим часом відкритим (лінк підтвердження реєстрації прийде на пошту).
 
Поки що, ми все таки будемо наполягати на реєстрації по запрошеннях!


Як отримати інвайт ?

Лібідо (від лат. libido – прагнення, бажання, потяг) — сексуальна енергія, кількість якої пов'язана зі стадією статевого розвитку, роботою діенцефального відділу мозку і залоз внутрішньої секреції, спадковістю та індивідуальним досвідом. Термін походить з психоаналітичної теорії Фройда, в якій лібідо було одним з ключових понять.
Спочатку Зиґмунд Фройд розумів під лібідо тільки енергію сексуального потягу, яка має перш за все несвідому форму. Потім термін було розповсюджено і на інші форми поведінки, пов'язані зі ставленням до батьків, дітей, до самого себе. Через те, що лібідо може мати не тільки енергетичний потенціал, а і певну спрямованість, було сформульовано припущення, що в індивідуальному розвитку можливе переспрямування лібідозної енергії в нове русло. Так народилася ідея про витиснення та заміщення сексуальної фіксованості лібідо шляхом регресії або сублімації. В остаточному варіанті фройдівського психоаналізу під лібідо малася на увазі енергетична основа двох основних потягів людини — до задоволення й життя (Ерос), з одного боку, та до руйнування і смерті (Танатос), з іншого. Фройд стверджував, що ці лібідозні потяги можуть вступати в конфлікт з законами цивілізованої поведінки, які представлені в структурі психіки Супер-Еґо. Саме потреба відповідати суспільним вимогам і контролювати лібідо призводить до внутрішнього конфлікту і стривоженості особистості, спонукаючи психіку до вживання захисних механізмів, щоб використати альтернативним способом психічну енергію цих незадоволених, як правило, несвідомих, потреб. Занадто яскраво виражена дія цих захисних механізмів породжує неврози. Головна мета психоаналізу — вивести ці потяги зі сфери Воно в свідомість та задовольнити їх, тим самим зменшуючи ступінь залежності пацієнта від захисних механізмів Еґо.

За К.Ґ.Юнґом, лібідо не пов'язане із сексуальністю і розглядається як вітальна психічна енергія метафізичного статусу, яка сприймається індивідом як несвідоме прагнення, що втілюється в різноманітні символічні форми. Юнґ також підкреслював схожість цієї сили зі східною концепцією Ци або Прана.